Пороблено? Конфісковані російські активи знову не змогли продати

Заплановані на 17 квітня аукціони з продажу квартир колаборанта Сальдо та російського олігарха Шелкова не відбулися, бо ніхто не виявив бажання взяти у них участь. 

Тепер організатор протягом 10 днів має оголосити нові аукціони — зі зниженням стартової ціни на 50%.

Ще у березні Фонд держмайна оголосив продаж одразу двох схожих лотів – квартир у престижних районах Одеси вартістю 3,74 та 7,52 млн гривень. Одна з них належала колишньому нардепу, а нині колаборанту, Володимиру Сальдо. Інша – російському олігарху Михайлу Шелкову. За тиждень до торгів ФДМУ навіть організував «день відкритих дверей» для ЗМІ на об’єктах, але зрештою жодне з помешкань так і не знайшло покупця.

Можливо, когось із них зупинили борги за комунальні послуги та нову котельню, які перевалили за 50 тис. грн. Але, імовірніше, таку ситуацію зумовили інші чинники. 

Перший – безпековий: ворог продовжує обстрілювати житлові квартали Одеси, що навряд чи спонукає до придбання елітної нерухомості там. 

Другий – і більш загрозливий – це недовіра інвесторів до бекграунду таких активів, пов’язаного з відносно новим механізмом конфіскації та ризиками її оскарження колишніми власниками. 

І тут нагадаю, що це вже третя спроба знайти покупця для колишніх активів Шелкова та російських активів загалом. Попередні два аукціони з продажу аграрного підприємства «Інвестагро» на Дніпровщині минулого року також завершилися невдало, зокрема і через відсутність інтересу з боку інвесторів. 

Важливо, що ключова законодавча перепона для реалізації конфіскованих підсанкційних активів на сьогодні вже знята. В середині лютого Верховна Рада виправила свою ж помилку, якою встановила можливість реалізації активів виключно за умови належності їх колишнім власникам. Це унеможливлювало продаж, адже конфіскація передбачає припинення права власності.

Тож зараз стає очевидно, що проблема пов’язана вже з самими активами. Інвестори потребують додаткових гарантій від держави, щоб за будь-якого розвитку подій вони не залишилися без майна або могли розраховувати на відшкодування витрат для його придбання. 

І такі гарантії є в українському законодавстві. Цивільний кодекс у статті 388 передбачає, що державне майно, продане добросовісному набувачу в порядку приватизації на електронному аукціоні, не може бути витребуване попереднім власником. Реалізація конфіскованих компаній та часток в них, як у випадку з ТРЦ Ocean Plaza, буде здійснюватися саме в порядку приватизації, тож і на них поширюватиметься така гарантія. Тому важливо це комунікувати перед продажем.

Проте частина активів, зокрема і непродані квартири в Одесі, продаватиметься на електронних аукціонах, але в порядку, відмінному від приватизації. Це стосується окремого майна, яке передали на баланс державним підприємствам зі сфери управління ФДМУ. І на таке майно не поширюються гарантії, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу. Тож законодавцям та уряду варто врахувати та виправити це в майбутніх законодавчих ініціативах для підвищення довіри інвесторів до конфіскованих активів.

Крім того, зберігаються ризики, пов’язані з механізмом конфіскації. Попри те, що їй передує судовий процес, надто короткі строки на подання відзиву на позов та оскарження рішення першої інстанції можуть стати підґрунтям для визнання судового розгляду таким, що не відповідає ст. 6 (право на справедливий суд) та ст. 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської конвенції з прав людини. 

На жаль, брак покупців на аукціонах з продажу конфіскованих активів — вже не випадковість, а тенденція, яка стає загрозливою. Держава продовжує накопичувати колишні російські активи (вже конфісковано понад 1130 об’єктів) та вимушена нести витрати на утримання та управління ними, при цьому не отримуючи доходи від реалізації. А саме це й було головною метою такої конфіскації (про)російського майна.

Саме за рахунок продажу санкційних активів має наповнюватися фонд ліквідації наслідків збройної агресії, який покриває витрати країни на відновлення об’єктів соціальної інфраструктури, захист критичної інфраструктури, будівництво укриттів і компенсації українцям за пошкоджене житло. Натомість ми не отримали кошти, які мали б працювати на користь України, а отримали багаж активів, які поступово стають тягарем.

Тож очікуючи рішучих кроків щодо конфіскації та реалізації ворожого майна в країнах-партнерках, було би добре показати реальні успіхи у цій сфері і в самій Україні. А для цього слід попрацювати на інвестиційною привабливістю активів – в тому числі й на законодавчому полі.

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.